Інноваційні ваучери: зарубіжний досвід
Упродовж останнього десятиліття зростаючий інтерес до формування національних і регіональних інноваційних систем привів до появи і розвитку цілого ряду інструментів інноваційної політики, що застосовуються як на національному, так і на регіональному рівні. З усіх інструментів інноваційної політики, спрямованих на стимулювання взаємодії між підприємствами і науковими організаціями, хотілося б відмітити такий інструмент, як інноваційні ваучери, який поки що не знайшов застосування в Україні.
Інноваційні ваучери уперше були введені в практику в 1997 році у Нідерландах як інструмент регіональної інноваційної політики, що реалізується у формі спеціального документу (сертифікату), що надає право підприємству – утримувачеві ваучера одержати від наукової або консалтингової організації підтримку у реалізації свого інноваційного проекту.
Інноваційні ваучери відрізняються від традиційних інструментів підтримки інноваційної діяльності тим, що видаються потенційним виробникам інноваційних товарів або послуг, а не організаціям підтримки (науковим організаціям, організаціям інноваційної інфраструктури, технопаркам і т.д.). Головне призначення таких ваучерів – стимулювання інноваційної діяльності малих і середніх підприємств (МСП), що не мають власного дослідницького потенціалу або фінансових ресурсів для організації необхідних для їх цілей досліджень. Інше їх призначення – стимулювати дифузію наукових знань у рамках регіональних інноваційних систем.
Як це відбувається? Інноваційний ваучер, як документ випускається регіональною або національною організацією (зазвичай спеціально створеним фондом або агентством) і надає право на отримання певної суми грошей при виконанні обумовлених заздалегідь умов (проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробки бізнес-плану і т. д.). Мале підприємство або фірма, що планують випуск інноваційної продукції, але які не мають можливості провести або організувати необхідні дослідження за рахунок власних ресурсів, подають заявку за встановленою формою в агентство, що випустило ці ваучери. За оцінкою заявок, що надійшли, спеціально уповноважений фонд або агентство приймає рішення про видачу необхідної кількості ваучерів. Мале підприємство, що захистило свою заявку і отримало інноваційний ваучер, має можливість звернутися в експертну організацію (науково-дослідний інститут або університет), зазвичай із заздалегідь затвердженого списку, з проханням провести дослідження, розв’язати наявну проблему або надати інформацію, необхідну для розвитку бізнесу. У результаті, робота експертної організації оплачується ваучером, вартість якого потім виплачується агентством, що випустило ваучер. Важливо відмітити, що фірма або МСП самостійно приймають рішення, в співпраці з якою організацією використати наявний інноваційний ваучер.
У Нідерландах інноваційний ваучер – сертифікат на максимальну суму 7,5 тис. євро, використовуючи який МСП можуть придбати інформацію науково-технічного характеру, замовити проектно-конструкторські роботи у державних науково-дослідних установ, університетів і приватних дослідницьких організацій тощо. Програма субсидування у формі інноваційних ваучерів реалізується з 2004 року під егідою Міністерства економіки Нідерландів через підпорядковане державне агентство. Застосування інноваційних ваучерів у Нідерландах дозволяє здійснювати паралельне стимулювання інновацій в сфері МСП та мотивування науково-дослідних установ до співпраці з бізнесом.
Позитивно апробовані та такі, що показали свою ефективність, сьогодні інноваційні ваучери є важливим елементом державно-приватного партнерства у країнах ЄС. Реально існують схеми використання ваучерів для надання підтримки малому та середньому бізнесу у придбанні послуг (науково-дослідні розробки, права інтелектуальної власності, тестування, інноваційний менеджмент тощо), зокрема, на Кіпрі, в Німеччині, Бельгії, Австрії, Греції, Іспанії, Угорщини та Словенії. Ваучери випускаються регіональними/національними агентствами із встановленням зобов’язання здійснити виплату постачальнику послуг, вони обмежені обсягом та сумою наданих коштів (середній максимум 20 000 євро).
