В Україні нарешті з’явиться Інноваційний кодекс

В Україні необхідно створювати належну нормативно-правову основу найважливіших сфер законодавчого регулювання. Одним із значних кроків у цьому напряму є плідна праця кращих фахівців НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку  НАПрН України, які працюють над розробленням проекту Інноваційного кодексу України.

Чинне законодавство України про інноваційну діяльність не може забезпечити повномасштабного регулювання відносин, що виникають у зв’язку з розробленням, створенням, розповсюдженням інноваційних продуктів та їхнім упровадженням як інновацій, не може стати правовим підґрунтям для переходу держави до інноваційної моделі економічного розвитку.

На сьогодні регулювання відносин, що складаються у зв’язку із організацією та здійсненням інноваційної діяльності, в т.ч. тих, що пов’язані із інвестуванням, здійснюється значною кількістю нормативно-правових актів – біля 400 (чинних).

При цьому каркас законодавства України про інноваційну діяльність фактично становлять кілька законодавчих актів, відповідно до положень яких відбувається розвиток та спеціалізація правового регулювання інноваційних відносин.

Очевидним стає факт „розпорошення” правового регулювання відносин у сфері інноваційної діяльності по різних нормативно-правових актах: загальні положення – у гл. 34 ГКУ, основні правила здійснення інноваційної діяльності – у ЗУ „Про інноваційну діяльність” та інших спеціальних законах, а питання, пов’язані з оборотом майнових прав інтелектуальної власності, – у кн. 4 та гл. 75 ЦКУ.

Таким чином, законодавство України про інноваційну діяльність охоплює правові норми різної галузевої належності, якими регулюються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення інноваційної діяльності. Таке законодавство не має системного характеру і в ньому домінують численні підзаконні нормативно-правові акти.

Тому Інноваційний кодекс України, як комплексний нормативно-правовий акт з питань здійснення інноваційної діяльності, має виступити результатом ревізії та систематизації законодавства, при здійсненні яких будуть виявлені та усунені прогалини, дублювання та суперечності між положеннями правових норм різних нормативно-правових актів. Їх зміст, а також термінологія (що є немалозначущим за сучасного стану правового регулювання) мають піддатися узгодженню, уніфікації та системному викладенню. Проведення систематизації інноваційного законодавства дозволить таким чином визначити та забезпечити повноту правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з організацією та здійсненням інноваційної діяльності.